Людей нецікавих у світі немає. Їхні долі, як історії планет – у кожної є щось особливе, своє, не схоже ні на яку іншу планету. І якщо, на перший погляд, людина не вирізняється якимись яскравими рисами серед інших це не означає, що вона немає свого багатого внутрішнього світу.

Артем Гончарук (2)

В Старобабанівській  загальноосвітній школі у випускному класі навчається Артем Гончарук. Ніби нічим непримітний,  він вирізняється серед однолітків спокійною вдачею, дисциплінованістю, відповідальністю, зібраністю.

Артем любить свою сім’ю і є незмінним маминим помічником. Він гарно навчається, любить читати, є активним читачем шкільної бібліотеки. Його мрія – стати вчителем української філології.

Артем пише вірші і його твори неодноразово друкувалися на сторінках газети «Журавлик».

Присвята Батькові

Ти дав життя своїй малій дитині…

Цей вірш сумний, пишу тобі я нині,

Щоб ти збагнув, чого душа моя ридає

Коли ці вірші на чернетку покладає.

Хотілось би мені опори і підтримки,

Батьківської любові, постійно, без затримки.

Хотілось би знання твої прийнять достойно,

Але, мабуть, вже пізно, подумав я раптово щойно.

Мені вже потрібна твоя щирість,

Не треба обіцянок і пустих бажань.

Ти зрозумій, що я вже просто виріс,

І ти – дорослий, тепер дорослим стань.

Прошу тебе – все зрозумій

Можливо, щось змінити ти ще встигнеш.

Я твій один, єдиний я твій син –

Зміни, якщо до чогось ти ще линеш.

                          13.04.2015